Що таке колективне несвідоме? Теорія Юнга
Колективне несвідоме: так Карл Юнг назвав глибинний шар психіки, який складається не з особистого досвіду, а є спільним для всіх людей. Його зміст, архетипи, проявляється в міфах, релігіях, казках, мистецтві та сновидіннях у різних культурах і століттях.
Що таке колективне несвідоме?
Юнг поділяв несвідоме на два шари. Особисте несвідоме містить те, що людина забула, витіснила або сприйняла, не помітивши цього. Колективне несвідоме лежить глибше, і Юнг описував його як універсальне, а не індивідуальне: його зміст і моделі поведінки приблизно однакові всюди і в кожній людині.
Юнг порівнював його з тілом. Так само як людське тіло несе сліди своєї еволюційної історії, психіка народжується з успадкованою структурою. Він наголошував, що успадковується не набір спогадів чи готових ідей, а схильності: тенденції творити певні види образів і типово реагувати на типові ситуації, такі як народження, небезпека, кохання, втрата і смерть. У цьому сенсі він описував архетипи як близьких родичів інстинктів.
Він уживав цей термін приблизно з 1916 року, у статті «Структура несвідомого», а найповніше виклав його в праці «Архетипи і колективне несвідоме» (1934) та в лондонській лекції «Поняття колективного несвідомого» (1936). Обидва тексти увійшли до першої частини 9 тому його Зібрання творів.
Особисте несвідоме і колективне несвідоме
Різницю найлегше побачити, якщо поставити їх поруч.
- Особисте несвідоме
- Складається з матеріалу, який колись був свідомим або міг ним бути: забутих переживань, витіснених бажань, підпорогових сприйнять. Його типовий зміст становлять комплекси, емоційно заряджені скупчення спогадів. Воно різниться від людини до людини.
- Колективне несвідоме
- Ніколи не набувається індивідом. Його зміст, архетипи, ніколи не був свідомим як такий і стає видимим лише у вигляді образів: матері, героя, мудрого старого, Тіні, божественної дитини. Воно спільне для всіх людей.
Це також один із головних пунктів, у яких Юнг розійшовся з Фройдом. Для Фройда несвідоме було переважно особистим і наповненим витісненим матеріалом, хоча в пізніх працях, як-от Мойсей і монотеїзм (1939), він також говорив про архаїчну спадщину. Юнг зробив успадкований, спільний шар центром своєї психології.
Як Юнг дійшов до цієї ідеї
Юнг пов’язував цю ідею зі сном, який бачив 1909 року під час подорожі з Фройдом до Сполучених Штатів. Він перебував у будинку: верхній поверх був умебльований у стилі XVIII століття, перший поверх був середньовічним, сходи вели вниз до римського підвалу, а під ним він знайшов печеру з розкиданими кістками та уламками глиняного посуду. Він зрозумів цей будинок як образ психіки, де під особистими шарами лежать давніші й безособовіші.
Його клінічна робота вказувала в тому самому напрямку. У клініці Бурґгьольцлі він зустрічав пацієнтів, чиї марення містили міфологічні мотиви, про які вони, вочевидь, ніколи не читали. Найвідоміший приклад: так званий чоловік із сонячним фалосом, пацієнт, який казав, що бачить трубку, що звисає із сонця, і що її рух спричиняє вітер. Згодом Юнг знайшов разюче подібний образ у давньогрецькому магічному папірусі, опублікованому філологом Альбрехтом Дітеріхом.
Цей випадок знаменитий, але й суперечливий. Критики зазначали, що видання Дітеріха вже вийшло друком до того, як пацієнта спостерігали, і що вперше цей випадок описав молодший колега Юнга Йоганн Якоб Гонеґґер. Для критиків Юнга це показує, як важко виключити приховане научіння; для його прихильників цей випадок лише одна з багатьох паралелей.
На які докази спирався Юнг?
Головний аргумент Юнга був порівняльним. Він збирав повторювані мотиви з міфології, релігії, алхімії, фольклору, дитячих снів і фантазій психотичних пацієнтів і показував, що вони повторюються в культурах, які не мали очевидних контактів: великий потоп, сходження героя в підземний світ, чудесне народження божественної дитини, світове дерево, Велика Мати, що пожирає і годує, смерть, за якою настає відродження.
Для роботи з такими образами він застосовував метод, який назвав ампліфікацією: образ зі сну ставлять поруч із паралельними образами з міфів та інших культур, щоб виявити його типове значення. Подібні закономірності помічали й раніші мислителі, наприклад етнолог XIX століття Адольф Бастіан зі своєю теорією «елементарних ідей», спільних для всіх народів. Крок Юнга полягав у тому, щоб помістити джерело цих закономірностей у саму структуру психіки.
Чим колективне несвідоме не є
Популярні викладення часто розмивають цю ідею, тож корисно провести кілька розрізнень. Колективне несвідоме не є груповим розумом чи психологією натовпу, і це не успадкована пам’ять про конкретні події. Воно також не тотожне «колективній свідомості» Еміля Дюркгайма, соціологічному терміну для спільних переконань і норм, що тримають суспільство разом.
У пізніх працях Юнг справді висловлював сміливіші припущення. У статті «Про природу психіки» (1947) він описав архетипи як психоїдні, тобто такі, що сягають за межі психіки до тіла й матерії, а у зв’язку із синхронічністю писав про глибинну єдність психіки і світу, unus mundus. Ці ідеї досі залишаються найбільш дискусійною частиною його думки.
Критика і сучасні погляди
Теорію критикували ще за життя Юнга. Головне заперечення полягає в тому, що її важко перевірити: подібні мотиви в різних культурах можна пояснити також культурною дифузією, універсальним людським досвідом (усі бачать сонце, усі народжуються і помирають) або прихованим научінням. Історик Річард Нолл пішов далі й стверджував, що рух Юнга мав риси релігійного культу; більшість дослідників Юнга це прочитання відкидають.
Інші дослідники намагалися переформулювати ідею сучасною мовою. Психіатр Ентоні Стівенс пов’язав архетипи з етологією та еволюційною психологією в книжці Archetype: A Natural History of the Self (1982). Аналітикиня Джин Нокс у праці Archetype, Attachment, Analysis (2003) стверджувала, що архетипи краще розуміти як закономірності, які надійно виникають у ранньому розвитку, подібно до образних схем, що їх вивчає когнітивна наука, а не як успадковані образи. Когнітивне релігієзнавство, яке вивчає вроджені тенденції, як-от схильність бачити діяча за подіями, доходить деяких висновків, що перегукуються з Юнгом, хоча й використовує зовсім інші методи.
Колективне несвідоме сьогодні
Хай яким є її науковий статус, ця ідея залишається живою в юнгіанському аналізі, у мистецтвознавстві та кінокритиці, у релігієзнавстві та в тому, як багато людей думають про свої сни. «Подорож героя» Джозефа Кемпбелла, що сформувала сучасне мистецтво оповіді, одна з її найвідоміших спадкоємиць.
Archetype Matrix підходить до неї скромно і практично. Люди записують образи, які повертаються до них знову і знову, наприклад змію, ліс чи стару жінку, а застосунок рахує, як часто той самий образ з’являється в різних країнах і з різними настроями. Підрахунок не доводить, що Юнг мав рацію. Він лише робить видимим, які образи знову і знову спливають у багатьох умах одночасно.
Часті запитання
Що таке колективне несвідоме простими словами?
Це частина психіки, яка, за Юнгом, спільна для всіх людей від народження. Вона містить не спогади, а успадковані тенденції породжувати подібні образи й реакції, тому подібні символи з’являються в міфах і снах у всьому світі.
Чи існує колективне несвідоме насправді?
У тій формі, як його описав Юнг, воно не було науково доведене. Те, що подібні мотиви повторюються в різних культурах, добре задокументовано; як їх пояснити, досі обговорюють. Одні дослідники бачать за ними вроджені психологічні тенденції, інші бачать спільний досвід і культурну передачу.
Який приклад колективного несвідомого?
Стандартні приклади Юнга: повторювані постаті, такі як герой, що спускається в темряву і повертається, Велика Мати, що і годує, і пожирає, або змія як образ і небезпеки, і оновлення. Такі постаті з’являються в культурах, які не мали контактів між собою.
Чим колективне несвідоме відрізняється від колективної свідомості?
Колективна свідомість: термін соціолога Еміля Дюркгайма (1893) для переконань і моральних норм, які члени суспільства поділяють свідомо. Колективне несвідоме Юнга є психологічним, несвідомим і універсальним, а не прив’язаним до одного суспільства.
Як пов’язані колективне несвідоме й архетипи?
Архетипи становлять зміст колективного несвідомого. Юнг описував колективне несвідоме як шар, а архетипи як закономірності, з яких він складається. Див. архетипи Юнга.
Джерела та додаткове читання
- C. G. Jung, «Archetypes of the Collective Unconscious» (1934) і «The Concept of the Collective Unconscious» (1936), Зібрання творів (Collected Works), т. 9i
- C. G. Jung, «The Structure of the Unconscious» (1916), Зібрання творів, т. 7
- C. G. Jung, «On the Nature of the Psyche» (1947/1954), Зібрання творів, т. 8
- C. G. Jung, Memories, Dreams, Reflections (Спогади, сновидіння, роздуми, 1962), розділ «Sigmund Freud»
- Anthony Stevens, Archetype: A Natural History of the Self (1982)
- Jean Knox, Archetype, Attachment, Analysis: Jungian Psychology and the Emergent Mind (2003)
- Richard Noll, The Jung Cult (1994)
- Émile Durkheim, The Division of Labour in Society (Про поділ суспільної праці, 1893)
Востаннє переглянуто 3 листопада 2026 р.. Написано на основі Зібрання творів Юнга та визнаних наукових праць; це стислі викладення, а не тлумачення.
