Юнг і Фройд: дружба, розрив і головні відмінності

Як вони познайомилися

Юнг прочитав Тлумачення сновидінь Фройда невдовзі після виходу книжки, і його власні асоціативні експерименти, здавалося, підтверджували фройдівську теорію витіснення. Він публічно захищав Фройда в той час, коли академічна медицина здебільшого відкидала психоаналіз. У квітні 1906 року Фройд написав йому з подякою, і почалося листування.

У березні 1907 року Юнг відвідав Фройда у Відні. Кажуть, їхня перша розмова тривала близько тринадцяти годин. Фройд високо цінував Юнга, зокрема й зі стратегічних міркувань: Юнг працював у шанованій університетській клініці в Цюриху і не належав до віденського, переважно єврейського кола Фройда, тож міг допомогти психоаналізу здобути ширше визнання.

Подорож до Америки 1909 року

1909 року Фройд і Юнг разом із Шандором Ференці вирушили до Університету Кларка у Вустері, штат Массачусетс, де обидва читали лекції та отримали почесні докторські ступені. Під час довгого морського переходу вони аналізували сни одне одного.

У Спогадах, сновидіннях, роздумах Юнг згодом писав, що Фройд відмовився розповісти особисті подробиці про один зі своїх снів, бо це поставило б під загрозу його авторитет, і що з тієї миті Юнг відчув приреченість їхньої дружби. Саме під час цієї подорожі Юнгові також наснився багатоповерховий будинок, що підвів його до ідеї колективного несвідомого.

Наростання напруги

1910 року Юнг став першим президентом Міжнародної психоаналітичної асоціації. За лаштунками розбіжності зростали. Юнг не міг прийняти, що вся психічна енергія має сексуальне походження. Його цікавили релігія, міф і окультні явища, до яких Фройд ставився з підозрою; Юнг згадував, що Фройд просив його зробити сексуальну теорію непохитною догмою, бастіоном проти окультизму.

Були й особисті негаразди. Фройд двічі знепритомнів у присутності Юнга, у Бремені 1909 року і в Мюнхені 1912 року, обидва рази під час розмов, що бодай опосередковано торкалися суперництва між батьком і сином.

Розрив

Вирішальним кроком стала книжка Юнга Метаморфози і символи лібідо (з 1911 по 1912), згодом перероблена як Символи трансформації. У ній він перевизначив лібідо як загальну психічну енергію, а не статевий потяг, і прочитав мотив інцесту в міфах символічно, як прагнення оновлення, а не буквально. На лекціях у Фордгемському університеті в Нью-Йорку 1912 року він виклав ці погляди публічно.

У січні 1913 року Фройд запропонував припинити особисті стосунки, і Юнг погодився. Пізніше того року Юнг склав повноваження редактора головного психоаналітичного щорічника, а у квітні 1914 року президента асоціації. Фройд виклав власну версію в праці «Про історію психоаналітичного руху» (1914). Для Юнга за розривом настали роки внутрішнього сум’яття, які він зафіксував у Червоній книзі.

Головні відмінності між Фройдом і Юнгом

Дві системи мають багато спільного, передусім переконання, що несвідоме формує свідоме життя. Головні відмінності такі:

Несвідоме

Фройд: переважно особисте, складене з витіснених бажань і спогадів. Юнг: особистий шар плюс глибше колективне несвідоме, спільне для всіх людей.

Лібідо

Фройд: сексуальна енергія, рушій психічного життя. Юнг: психічна енергія загалом, яка може набувати сексуальних, творчих, духовних та інших форм.

Сни

Фройд: замасковане здійснення витіснених бажань. Юнг: природні, символічні вияви теперішнього стану психіки, які компенсують свідому настанову. Див. Юнг про сновидіння.

Релігія

Фройд: ілюзія, що корениться в дитячих бажаннях, як він стверджував у праці Майбутнє однієї ілюзії (1927). Юнг: справжня і важлива функція психіки.

Спрямованість

Фройд: переважно причинова, пояснює теперішнє минулим. Юнг: також цільова, запитує, для чого симптом чи сон і куди він веде.

Розвиток

Фройд: особистість здебільшого формується в ранньому дитинстві. Юнг: розвиток триває все життя, особливо в другій його половині, через індивідуацію.

Метод

Фройд: кушетка, вільні асоціації та аналіз перенесення. Юнг: зазвичай віч-на-віч, з ампліфікацією, роботою з образами та активною уявою, хоча він також багато писав про перенесення.

Спадщина розколу

За кілька років Фройд утратив двох визначних колег: Альфред Адлер пішов 1911 року, Юнг 1913 року. Психоаналіз та аналітична психологія розвинулися в окремі традиції з власними інститутами й журналами. Сьогодні обидві більше впливають на психотерапію та гуманітарні науки, ніж на академічну психологію, і багато терапевтів спираються на обидві.

Цю історію розповідали багато разів, зокрема в книжці Джона Керра A Most Dangerous Method (1993) і в знятому за нею фільмі «Небезпечний метод» (2011). Обидва відводять центральне місце Сабіні Шпільрейн, спершу пацієнтці Юнга, потім його студентці, а згодом психоаналітикині, чиї ідеї про руйнування і перетворення вплинули на обох чоловіків.

Часті запитання