Психологічні типи Юнга: інтроверсія, екстраверсія і чотири функції

Чому Юнг написав «Психологічні типи»

Юнг написав книжку в роки після розриву з Фройдом, почасти щоб зрозуміти, чому розумні люди можуть дивитися на ті самі факти й бачити їх так по-різному. Він помітив, що Фройд пояснював невроз через стосунки людини з іншими, тоді як Альфред Адлер пояснював його через власне прагнення людини до влади, і сприйняв це як різницю темпераментів: один погляд звернений назовні, інший всередину.

Значна частина книжки історична. Юнг простежує протиставлення двох настанов у ранньохристиянських богословів, у середньовічних суперечках, у Фрідріха Шиллера, в аполлонівському й діонісійському Фрідріха Ніцше та в «м’якодумних» і «твердодумних» Вільяма Джеймса, перш ніж в останніх розділах викласти власну систему.

Інтроверсія та екстраверсія

Для Юнга інтроверсія та екстраверсія описують напрямок, у якому тече психічна енергія. Екстраверт орієнтований передусім на об’єкт, на зовнішній світ людей, речей і подій. Інтроверт орієнтований передусім на суб’єкт, на внутрішні реакції, ідеї та образи.

Це не те саме, що сором’язливість і товариськість. Інтроверт може мати добрі соціальні навички, а екстраверт може бути тихим; питання в тому, де кожен знаходить орієнтацію та енергію. Юнг також наголошував, що кожна людина має обидві настанови. Одна зазвичай домінує і є свідомою, тоді як інша діє на тлі та в несвідомому. Він писав слово як «extravert», і цей правопис досі вживають у юнгіанській літературі.

Чотири функції

Поряд із двома настановами Юнг описав чотири базові функції свідомості. Він підсумовував їх приблизно так: відчуття каже нам, що щось існує, мислення каже, що це таке, почуття каже, чого воно варте, а інтуїція каже, звідки воно походить і куди йде.

Мислення

Орієнтація через логіку і поняття; судження за істинністю та послідовністю.

Почуття

Орієнтація через цінності; судження за тим, що прийнятне, важливе чи правильне. Для Юнга почуття є раціональним ціннісним судженням, а не те саме, що емоція.

Відчуття

Сприйняття через органи чуття того, що конкретно присутнє.

Інтуїція

Сприйняття можливостей, зв’язків і прихованих значень, часто через несвідоме.

Мислення і почуття Юнг називав раціональними, або судильними, функціями, а відчуття та інтуїцію ірраціональними, або сприймальними, маючи на увазі, що вони фіксують дане, а не оцінюють його. Кожна пара утворює протилежності: людина із сильним мисленням зазвичай менш розвинена в почутті, а людина із сильним відчуттям менш розвинена в інтуїції.

Вісім типів і нижча функція

Поєднання двох настанов із чотирма функціями дає вісім типів Юнга: екстравертне мислення, інтровертне мислення, екстравертне почуття, інтровертне почуття, екстравертне відчуття, інтровертне відчуття, екстравертна інтуїція та інтровертна інтуїція. Функція, на яку людина покладається найбільше, є домінантною; друга, допоміжна, називається допоміжною функцією.

Функція, протилежна домінантній, є нижчою функцією. Вона найменш розвинена, найповільніша й найемоційніша і найближча до несвідомого. Яскраво виражений мислительний тип може бути незграбним і легко розгублюватися в питаннях почуттів. Для Юнга нижча функція є джерелом незручності, але також дверима, крізь які входять несвідоме і нове життя. Марі-Луїза фон Франц розвинула цю ідею у своїх лекціях про нижчу функцію (1971).

Юнг і типологічний індикатор Маєрс Бріґґс

Найвідоміший нащадок типології Юнга: типологічний індикатор Маєрс Бріґґс (MBTI), який розробили Кетрін Кук Бріґґс і її донька Ізабель Бріґґс Маєрс починаючи з 1940-х років і вперше опублікувала Служба освітнього тестування (Educational Testing Service) 1962 року. Він додав четвертий вимір, судження проти сприйняття, і дає шістнадцять чотирилітерних типів, як-от INFJ чи ESTP.

MBTI широко використовують у бізнесі та коучингу, але науковці-психологи його критикують. Дослідження показали, що багато людей під час повторного проходження тесту отримують інший тип і що розподіл людей на категорії «або те, або інше» ігнорує той факт, що більшість рис розподілені на континуумі. Сам Юнг застерігав від використання своїх типів, щоб розкладати людей по шухлядах; для нього вони були інструментом орієнтації, а не ярликом.

Натомість екстраверсія вціліла в науковій психології особистості. Вона є однією з рис Великої п’ятірки, найбільш дослідженої моделі сьогодні, де її вимірюють як неперервний вимір, а не як тип.

Часті запитання